13 серпня 2017 року близько 4-ої ранку почив в Господі Петро Володимирович Гануліч.
Народитися в сім’ї адвентиського пастора -це переживати амбівалентні почуття. З однієї сторони — відчуття гідності, з другої — сором.
Коли мене, дитину, запитували, а хто твої батьки- і я відповідав: тато — пастор Церкви Адвентистів сьомого дня, і бачив як перешіптуються, гигикають і переглядаються однокласники — я стидався. Разом с тим це завжди робило мене особливим, і тим більше, що багато людей, особливо в церкві, його поважали, і так само ставилися до нас, дітей.
Ще більше гідності додавалось, коли тата почали обирати на керуючі посади. Потім було й соромно за те, що я цим вихвалявся. Кожна грішна людина має переваги і недоліки, які вона й передає своїм дітям. Це називається — спадщина. І ми говорили з ним про спадщину, яку він нам залишив, менше ніж за добу до смерті, бо він до кінця мав ясний розум і був цікавим співрозмовником.
Я сказав йому: те, що ти дав нам — найдорожче, що можна було б передати. Ти познаймив нас з Вічним Богом і передав нам в спадщину Його обітниці. Якби ми наслідували від тебе набагато більше земних скарбів, почестей і влади, але не мали б цього, я би відчував якусь незавершенність. А так, — ми щасливі. Це найважливіше. Завдяки тому, що ми привиті до Бога, кожному з нас Він подарував і на землі найдорожче — щасливі сім’ї, люблячих половинок, родичів, якими також ми пишаємося, бо вони з Церкви Божої, і вони повністю нам рідні, вони наш скарб. І також сенс земного життя — спрямованність на вічне в служінні людям.
Без цих речей ми були б нещасні. А так — ти не зміг би, якби і хотів, дати нам більше ніж ти дав, тому ти дав все. Твої можливості земного батька були обмежені, але передавши нам спадщину НЕБЕСНОГО ОТЦЯ, ти передав нам надмірні, нетлінні, невимовні скарби. Ти супер батько. Ти молодець.
Він подякував мені, розповів як він нас всіх любить. Це була наша остання розмова.
Ми всі спадкоємці таких обітниць. Але те, що вони живі і дієві в нашому житті — це завдяки прикладу наших батьків. Я вдячний. Безмірно вдячний в цей скорботний час нашому татові за все і Небесному Батькові за тата, за наших батьків.
Віталій Гануліч
