Гунько Ярослав Миколайович народився 27 січня 1961р. в селі Нижні Станівці, Кицьманського району, Чернівецької області в сім’ї Миколи Васильовича та Сільви Федорівни, які були віруючими адвентистами.
З 1968 по 1978 роки навчався в Чернівецькій середній школі № 19.
З 1978 по 1980 роки працював в Чернівецькому авто-ремонтному заводі, слюсарем по ремонту автомобілів.
З 1980 по 1982 рок служив у лавах радянської армії в м. Кривий Ріг. Де при кожній можливості відвідував богослужіння церкви, та так і залишився в цьому місті.
З 1982-1992 роках працював у малому підприємстві «Жиліщник» слюсарем та газо-електрозварником.
1983 року взяв шлюб з Романченко Людмилою, в цьому шлюбі в них народилося двоє дітей Сергій та Евген.
З 1992-2002 роки працював в тролейбусно-трамвайному об’єднані газоелектрозварником.
З 2013р до останніх днів свого життя працював електрогазозварником в комунальному підприємстві «Фармація».
На його життя випали тяжкі випробування :
- 1986 року він був направлений ліквідувати аварію на Чорнобильський атомній станції.
- У грудні 1991 року помирає дружина Людмила і він залишився з двома хлопцями.
- 1992 року він одружився на Кауля Наталії, в них народилося ще два хлопці Олег та Андрій. Але в 2005 році Наталя помирає.
А вже 2007 року він взяв шлюб з Цимбалюк Тетяною, і в них народився син Мирослав. Через роки діти виросли і подарували йому чотири внучки і одного онука.
Всі ці випробування він зміг пережити за допомогою Господа, якому він служив все своє життя. Ще 80-х років він співав в церковному хорі. При пасторі Мельник Миколі був рукопокладений в служіння диякона церкви і допомагав Миколі Григоровичу звершувати Вечері Господні в Долинському районі, Пятихатському районі, та в Жовтих Водах.
Також звершував пресвітерське служіння при пасторах Семанівському Василію Степановичу та Бегас Віктору Івановичу.
Був учасником об’єднаного хору Східної конференції, з яким об’їздили багато країн СНД та за кордоном. Був учасником обласного хору, а також нашого об’єднаного Міського хору.
Активно допомагав в проведені багатьох євангельських програм.
Коли почалося будівництво дому молитви першоЇ громади, разом з усіма братами приймав у ньому активну участь.
Коли з’явилася друга громада, він звершував там служіння скарбника.
1995 року він був обраний пресвітером шостої громади.
З 2006 року до останніх днів свого життя був старшим пресвітером десятої громади.
Ми пам’ятаємо його як люблячого батька, ніжно-люблячого справжнього чоловіка, щирого доброго християнина, він любив життя і людей, завжди був готовий прийти на допомогу любому, хто до нього звертався. Був відповідальним та працьовитим.
15 січня о 5 годині ранку раптовий приступ гострого інфаркту міокарду обірвав його життя.
Жалобне служіння відбулося 17 січня у приміщенні першої криворізької церкви.
Глибоко сумуємо і висловлюємо щирі співчуття дружині, дітям, онукам, рідним і близьким Ярослава.
Нехай добрий Бог втішить їх. 2Сол 2:16-17: «Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію, нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!»
Адміністрація та пастори Східно-Дніпровської конференції
