«Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду стискують неправдою;» Рим.1:18
Єз. 7:1-9. » І було мені слово Господнє таке: А ти, сину людський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до Краю Ізраїлевого: Кінець, надійшов той кінець на чотири окрайки землі!
На тебе тепер цей кінець, і пошлю Я на тебе Свій гнів, і тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої. І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе зостануть, і пізнаєте ви, що Я то Господь! Отак Господь Бог промовляє: Ось приходить біда на біду! Приходить кінець, приходить кінець, він збудився на тебе, приходить ось він! Надійшла твоя доля для тебе, о мешканче Краю, приходить цей час, близький той день заколоту, нема на горах крику радости… Тепер лютість Свою незабаром Я виллю на тебе, і Свій гнів докінчу проти тебе, і тебе осуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої! І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і пізнаєте ви, що Я Господь, що карає!«
Ця пророча звістка починається з тих же слів, що перша (порівняйте з 6:1): І було мені слово Господнє. Схвильованими, як би незв’язковими, що випереджають один одного, фразами викладає її пророк, що нагадують більше, незв’язкову, безглузду мову оракула, ніж, повну сенсу мову, пророка Божого. Таке відчуття, від прочитання, що мова збентеженої, розбурханої людини.
Бо страшною була вона: кінець тобі. кінець прийшов (на чотири краї землі, тобто на всю землю Юдейську) повторює він на всі лади те, що прозвучало лейтмотивом в отриманому їм слові. Але звертають на себе увагу і супутні повтори, що обгрунтовують настання «біди єдиною» («єдиною у своєму роді»; стих 5), яких в цьому розділі особливо багато.
За сто років до того пророк Михей передбачив, що Єрусалим спіткає повна катастрофа (Міх. 3:12). Але здійснитися їй предстояло в дні Єзекіїля, коли покладено край було юдейській теократичній державі, заснованій на Мойсеєвім законі, яке впродовж століть знаходилося під особливим заступництвом Божим (порівняєте з Ам. 8:2). Мерзенності ідолопоклонсьтва (в першу чергу!) з’явилися причиною тому.
Причиною настання дня сум’яття, який змінить дні веселих вигуків, що супроводили ідолослужінню на горах (або на висотах), — стих 7.
Що повторюється у вірш 3, 4 і 8 фраза по дорогах твоїм, очевидно, має на увазі гріхи юдеїв у всьому їх «різноманітті». Скоро (вірш 8). Катастрофі належало вибухнути через три роки після вимовлення Єзекіїлем цього пророкування. У ній народ поза сумнівом взнає руку Господа карателя (стих 9).
Єз.7:10. «Ось той день, ось приходить, доля виходить, виростає кий, розцвітає пиха»,
Починаючи з віршами 10-11, емоційне напруження мови пророка декілька знижується, думка його стає конкретнішою. Проте нелегко однозначно тлумачити вірш 10. Ось наближається день відплати, настання лиха («напасти»). Ті, хто вважають, що в цьому контексті кий символізує знаряддя Божого покарання, бачать в останній фразі вірша «розкриття» попередньої.
Бо якщо під «києм» розуміти Вавілон, то в історичному плані становлення цієї гордої держави сталося вельми нестримно. «Кий», або «бич Божий», виріс прямо на очах, на очах зростала і разросталась державна пиха(гордість) Халдеї.
Інші тлумачі схильні відносити останню фразу вірша до Юдеї: це її зухвалість, або пиха, «розрослася» до того, що «привела в дію» знаряддя Божого гніву.
Єз. 7:11-14. «розвилося насильство для кия безбожности! Нічого із них не залишиться: ані з численности їхньої, ані з їхнього заворушення, ані з їхньої пишноти…Надходить той час, наближається день… Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо сунеться лютість на все многолюддя його!
Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя…
Засурмлять у сурму та все приготують, та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість!
Кий — у вірші 11 по сенсу відноситься до Юдеї (до речі, «поняття коліна, племені» в єврейському інколи позначалося словом «кий»). Отже, «кий нечестя» — це Юдея, а сила — Вавілон. В результаті військового спустошення і подальшого угону в полон більшої частини жителів Юдеї що все має ціну знеціниться. Власність буде конфіскована, а землевласники — відірвані від своїх наділів і відведені на чужину. Не доведеться радіти тому, що купив (землю або нерухоме майно), бо воно або відніметься у нього, або в умовах розореної землі не матиме цінності.
Але і що продав не варто плакати. Він би все одно втратив свій маєток. Нагадаємо, що продавати землю в Ізраїлі згідно із законом можна було лише на якийсь час. Кожні 50 років, в Ювілейний рік, вона підлягала поверненню первинному своєму власникові (Лев. 25:10,13-17). Проте землевласники, що знаходяться в полоні, позбавлені будуть можливості «зажадати» назад свій наділ (пророк дає таким чином зрозуміти, що перебування на чужині продовжиться більше 50 років). Бо пророче бачення відносно «всієї безлічі» юдеїв не відміниться (вірш 13), грізно запобігає він. Нікому з них не піде на благо здійснене ними беззаконня.
Початок вірша 14 правильніше читати як «Сурмите у сурму, щоб всі готувалися до битви» (пророка відтворює заклик воєначальників). І далі говорить, що ніхто не відгукнеться на цей заклик, не піде на війну. Така думка виражена Єзекіїлем, що в гніві Своєму Бог позбавить цей народ мужності, здібності захистити себе.
Єз. 7:15-16.» На вулиці меч, моровиця ж та голод у домі, хто на полі помре від меча, з хто в місті зжере того голод та мор… І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, всі будуть стогнати, кожен за гріх свій…«
Загибель від меча і смерть з голоду і епідемій чекають юдеїв. Небагато з тих, що уціліли під час облоги і узяття Єрусалиму халдеями «прорвуться» в неприступні гори, що оточують юдейську столицю, і там тулитимуться в міжгір’ях, подібно до голубів, і, як вони, стогнатимуть (воркування голубів древні сприймали як стогін), оплакуючи своє беззаконня.
Єз. 7:17-18. » Усі руки ослабнуть, затремтять, як вода, всі коліна, і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх жалобна та лисина…«
Від страху руки у них опустяться, і коліна тремтітимуть. Сором і глибока печаль охоплять їх. І на знак печалі і скорботи вони підперезаються вретом і поголять голови (у всіх на головах — лисина).
Єз. 7:19-21.«Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо їхня провина була перешкодою! А гордість вчинили за славну оздобу свою, у ній наробили бовванів гидоти своєї й обриджень своїх, тому їм оберну Я її на нечистість, і віддам її в руку чужих на грабунок, а нечестивим землі на здобич…»
Срібло … і золото стануть у дні національного лиха подібні сміттю. Врятувати його вони будуть безсилі. Юдеї пишалися своїм багатством; з дорогоцінних металів вони робили … зображення мерзенних своїх бовванів, сподіваючись, що в разі потреби ті захистять їх; прагнучи до збагачення, вони вчиняли злочини — так от вони пізнають марноту своїх багатств і бовванів, марноту своїх надій. Неоднаково перекладається остання фраза у вірші 20: за те і зроблю його нечистим для них; інший варіант: «за те видалю його від них». Оскільки мова тут і в першій фразі вірша 21 може йти як про золото і срібло, так і про бовванів, виготовлених з них, то розбіжність в розумінні між обома варіантами — невелика. Коштовності як такі і дорогоцінні метали, які звернені в ідольские оздоби, стануть здобиччю завойовників, будуть від іудеїв відторгнуті і ритуально стануть для них нечистими, тому що потраплять в нечисті руки чужих.
Єз. 7:22.» І обличчя Своє відверну Я від них, і вони побезчестять Мій скарб, і ввійдуть до нього насильники та й побезчестять його…»
Тут мова про безчестя храму, яке виявиться можливим тільки тому, що Бог відверне від Єрусалиму долілиць, та позбавить Юдею та її народ Свого захисту.
Єз. 7:23-24.» Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось… І наведу Я найзліших із народів, і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, і святощі їхні побезчещені будуть!«
Ланцюг — символ прийдешнього полону більшої частини юдеїв. Я приведу найлютіших з народів: «найлютішими» на ту пору були халдеї; втім, в їх армії воювали і представники інших завойованих ними народів. Вторгненням до Юдеї «найлютіших» і безчестям єврейських святинь Бог покладе кінець гордовитості їх можновладців (сильних).
Єз. 7:25-26.«Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою та не буде його… Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада у старших…»
Зобразивши перш живу і страшну картину облоги і загибелі Єрусалиму, тут пророк як би повертається до початку цих фатальних подій. Йде згуба (вірш 25); правильніше, мабуть, читати «йде, настає страх». Усвідомивши невідворотність катастрофи, іудеї будуть кидатися у пошуках «мирного врегулювання», але час для цього буде ними втрачено. Біда і звістка в вірші 26 читаються, ймовірно, в значенні «звісток (або чуток) про біди».
Ці чутки будуть слідувати з усіх боків і один за одним — про виникаючі і розпадаються військових союзах, про змови і перевороти у Вавилоні і, нарешті, про безжалісність його воїнів, вже вторглися в Юдею. І тоді люди в розпачі будуть шукати пророцтва в пророка (тобто щоб він «випросив» одкровення у Бога), але небо буде мовчати; і позбудуться духовної проникливості священики і старці (закінчення вірша 26).
Єз. 7:27.«Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять… За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх їхніми судами, і пізнають, що Я то Господь!»
І від цього цар буде нарікати, і князь зодягнеться в жах. Седекію Єзекіїль ніде не називає царем, але — єврейським словом насі («князь»); в російській тексті — «начальствующий», «вождь» (12:10,12; 21:25). Чи йде тут мова про Єхонії (царя; Єз. 1:2), який стане оплакувати долю своєї країни, будучи вже у вавілонському полоні? Чи все-таки мається на увазі Седекія, який більш буде «плакати» чим керувати захистом міста? Про малодушність нещасного царя Седекії засвідчили наступні події (розказані пророком Єремією; Єр. 38:14-28).
Народ землі — простолюдини. Страх, малодушність, безсилля, загибель і полон — спіткають іудеїв з волі караючого Господа. І пізнають, що Я то Господь.
Пастор Виктор Хлонь
