«Переді Мною схилиться кожне коліно»
Випадок, що стався в одній із громад, де мені випало бути пастором, спонукав підготувати саме цю тему. Служителі вийшли за кафедру, схилили коліна для тихої молитви, громада встала, а дві сестри схилили коліна… Це повторювалося на кожному зібранні, викликаючи певну неузгодженість у порядку проведення богослужіння та здивування у присутніх. Під час розмови із сестрами довелося показати на основі Святого Письма, що існують різні положення тіла підчас молитви. Людина може молитися, схиливши коліна, навколішках із піднятими руками, упавши долілиць, стоячи і, навіть, сидячи! І кожне з цих положень — біблійне й правильне.
В наших громадах та громадах інших конфесій, коли служителі схиляють коліна за кафедрою перед служінням, присутні, переважно, встають, Яке із цих положень обере громада для окремих випадків, — це її право. Але неузгодженості серед членів церкви не повинно бути.
Внутрішній стан людини, її відношення до Бога, зовнішньо найчастіше виявляється саме в положенні тіла при молитві. «Тож підемо, поклонимося, припадемо, і схилимось на коліна перед Господом, Який нас створив. Адже Він є наш Бог, ми Його народ, — частина Його отари, вівці під Його рукою» (Псал. 95:6,7).
Однак молитовна поза може залежати і від загальноприйнятих норм в даній місцевості або конфесії: у євреїв не було однієї, визначеної; в мусульманських країнах прийнято молитися на спеціальній підстилці, сидячи на колінах. Християни тих культур у більшості випадків також зберігають таку традицію. У православних церквах присутня молитва долілиць із розпростертими у вигляді хреста руками.
Молитва із схиленими колінами
Це положення найбільш поширене, як у біблійні часи, так і сьогодні. У чому його перевага? Такою молитовною позою якнайкраще можна виявити благоговійне ставлення до Бога, як Творця. Такого поклоніння достойний тільки Бог.
Саме так молився Ісус Христос у Гефсиманії (Лук. 22:41); цар Соломон під час посвячення Єрусалимського храму (2Пар. 6:13); Даниїл тричі на день схиляв коліна в молитві (Дан. 6:11); диякон Стефан навколішках прийняв мученику смерть (Дії 7:60).
Апостол Петро, заносячи молитву перед воскресінням Тавити, також схилив коліна (Дії 9:40). Великий апостол Павло писав про себе: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем» (Еф. 3:14). Таку традицію зберігали і перші християни: «І ставши на коліна помолилися на березі річки» (Дії 21:5). Навіть ангели перед Сином Божим схиляють коліна: «Тому й Бог підвищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних» (Флп. 2:9-10).
Ось що пише Дух пророцтва стосовно саме такої молитовної пози: «Кожного разу, коли ми молимося, не залежно від того, особиста це молитва чи громадська, наш обов’язок — схилити коліна. Таким чином ми показуємо, що визнаємо свою залежність від Бога… Одного служителя попросили помолитися перед моєю проповіддю в місті Бетл-Кріку. Коли я побачила, що він стоїть перед Богом і уста його готові ось-ось відкритися для молитви, душа моя обурилася, і я відкрито докорила йому. Назвавши його по імені, я сказала: «Брате, схилися на коліна!» Це найкраще положення тіла під час молитви у всіх випадках».1
Подібного поклоніння долілиць своїм ідолам вимагали і язичницькі царі (Дан. 3:1-6, 12, 16-18; 2Цар. 5:18). Ось чому Еллен Уайт зауважила: «Сподіваємось, що наші брати проявлять не меншу пошану та благоговіння перед істинним і живим Богом, ніж язичники, коли стоять перед своїми ідолами, інакше ці люди будуть нам суддями останнього дня. Я звертаюся до членів Церкви: не засмучуйте Бога своєю неповагою й гордощами. Коли заносите молитву Богові, не приймайте пози фарисея. Не покладайтеся на свої сили, але частіше схиляйте коліна перед Богом і моліться Йому. Коли ви збираєтеся на богослужіння, обов’язково схиляйтеся на коліна перед Ним. Хай це свідчить про те, що вся ваша душа, тіло і дух підпорядковані Духу істини«.2
Молитва лицем до землі, або ниць, долілиць
В Біблії досить поширене і таке положення тіла при молитві. Падіння лицем донизу свідчить про велике смирення й глибоке благоговіння перед Богом. Як правило, такі молитви звершувалися прохачами в особливих, навіть критичних обставинах. Саме так молився народ ізраїльський при посвяченні Єрусалимського храму, коли вогонь зійшов із неба (2Пар. 7:3). Долілиць молився і Давид у Божому храмі (Пс. 95:6-7). Ісус у Гетсиманському саду, надсилаючи Свої благання до Отця, «упав долілиць» (Мф. 26:39).
Молитва стоячи
Біблія також змальовує деякі випадки, коли молитви звершувалися стоячи. Іноді це відбувалося під час проголошення слів благословення. Коли Соломон переніс Ковчег Завіту в новозбудований храм, він «повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв» (1Цар. 8:14). Подібно і книжник Ездра «розгорнув… цю книгу на очах усього народу… а увесь народ встав. І поблагословив Ездра Господа, Бога великого, а увесь народ відповів: «Амінь, Амінь!» (Неєм. 8:5-6). Анна, мати Самуїла, згадуючи про свою молитву, говорить до Ілія: «Пане мій, … я ця жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господові» (1Сам. 1:26).
Про молитву стоячи згадував і Господь: «А коли ви стоїте на молитві, то не будьте, як фарисеї…» (Марка 11:25). «Фарисей, ставши, так молився… А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милостивий до мене, грішного!“» (Лук. 18:11, 13).
Зверніть увагу, шановні читачі, і фарисей, і митник обидва моляться стоячи, однак, результати їх молитов різні. Самовдоволений фарисей «молився сам у собі», —
і молитва не піднялася вище нього самого. А митник в смиренні та покорі просив милості від Бога, — і пішов оправданим. Таким чином головне в молитві не положення тіла, а духовний стан серця й душі.
Молитва стоячи доречна при посвяченні молитовного дому, проведенні євангельських програм, коли велике скупчення народу, стан підлоги, або мала відстань між рядами крісел роблять неможливим преклоніння присутніх.
Чи практикувала Еллен Уайт молитву стоячи? Пастор Д. Робінсон, один із її секретарів із 1902-1915рр., пише: «Я неодноразово бачив, як на табірних зібраннях та засіданнях Генеральної конференції сестра Уайт молилася перед зібранням стоячи»3.
Молитва з піднятими руками
Положення рук у молитві є теж досить різноманітним. У старозавітні часи про положення рук під час молитви сказано, що їх підносили з відкритими догори долонями. Саме так молився Соломон при посвяченні Єрусалимського храму: на колінах із піднятими руками (2Пар. 6:13). Так само й Ездра й народ стояли «з піднесенням рук» під час читання Книги Закону (Неєм. 8:5, 6). Це увійшло у євреїв у звичай — молитися з піднятими руками в сторону храму (Псал. 28:2).
В Новому Заповіті апостол Павло радить: «Тому я хочу, щоби чоловіки молилися на кожному місці, здіймаючи чисті руки — без гніву та сумніву» (1Тим. 2:8).
Загальноприйняте в християнстві положення рук підчас молитви: складені до середини долоні, руки із перехрещеними пальцями та інші, — увійшло в Середні віки й означало принесення обітниці вірності та послуху.
Сучасні християни дозволяють собі молитися, схрещуючи руки ззаду… і навіть, тримаючи їх у кишені. «Слід знати й розуміти, що приходити до Бога потрібно із благоговінням і благочестивим страхом. На превеликий жаль, все частіше зустрічаються випадки нешанобливого ставлення до нашого Спасителя, неповаги до Його Величності та слави»4.
Молитва сидячи
Є ще одне положення при молитві — сидячи. Виявляється, що і така молитва має біблійну підставу. «Цар Давид пішов, сів перед Господом, і сказав: Хто я такий, мій Владико Господи, і що таке мій рід, що Ти провадив мене аж досі?» (2Сам. 7:18, або 1Пар. 17:16). Христос застольні молитви, найбільш вірогідно, звершував також сидячи або стоячи. «Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят! І зробили так, і розсадили всіх. Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх» (Лк. 9:14-16). «Коли настав час, Він сів при столі… Взявши чашу, та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою» (Лк. 22:14, 17). «І сталося, як Він сів за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив» (Лк. 24:30).
Сівши в автомобіль, поїзд, літак, чи інший вид транспорту, ми молимося сидячи.
Господь прийме молитву хворого і лежачи, якщо важко схилити коліна, чи встати.
Молитви подумки доречні скрізь і всюди: в транспорті, на прогулянці, при розмові, коли потрібно дати пораду, чи відповісти згідно зі Словом Божим.
Головне в молитві не положення тіла, а внутрішній стан. Якщо наше серце неправедне перед Богом та ближніми, положення тіла не вплине на результат молитви. Щирість молільника, благоговійний трепет та повага при зверненні до Бога — ось що найважливіше, чи це молитва навколішках, чи долілиць, чи стоячи, чи лежачи… Положення голови: схилена, піднята, із закритими очима; руки: із стуленими долонями чи з перехрещеними пальцями, — про все це немає чіткої вказівки в Біблії. Яке з цих положень обрати, якому віддати перевагу, — це вже буде залежати від часу, обставин та нашого духовного настрою.
Підготував Богдан Стасюк
По материалам сайта Ольги Стасюк
Використана література
Уайт Е. Вибрані вісті т. 2, с. 312, 311.
Там само, с. 314.
Там само, с. 266.
Там само, с. 315