Є речі, які мені доводиться повторювати дуже часто, коли я говорю з людьми про вивчення Біблії. Один із моїх постійних закликів — це ігнорування поділу на розділи і вірші.
Справа в тому, що в моїй свідомості існує поняття закриття канону. Це таке уявлення, що формування Священного Писання завершилося в кінці першого сторіччя нашої ери.
А поділ на розділи і вірші був здійснений значно пізніше. Дуже часто він не відповідає задумці авторів тексту, а іноді навіть прямо йому протирічить.
Що стосується книги Псалмів, про цю мою рекомендацію можна забути. Адже тут справді окремі псалми — це навіть окремі розділи. Це взагалі окремі твори. Давид, коли писав свої пісні, навряд чи планував таку збірку. Чого не скажеш, наприклад, про першу і другу книгу Царів.
Якщо ми читаємо книгу Буття і віримо, що її написав Мойсей, то головне питання, яке ми собі задаємо — яка була мета Мойсея, коли він це писав? На що його надихав Святий Дух?
Давайте поговоримо про незручні речі. Наприклад. Я впевнений, що Святий Дух керував апостолом Іваном, коли він писав книгу Об’явлення. Але я не дуже впевнений, що таким самим авторитетом можна наділити тих людей, які визначали початок і кінець розділів, і, тим більше — віршів.
Із псалмами все складніше.
Ясно, що Бог керував Давидом, коли він описував свій досвід покаяння. Маємо також вірити, що Бог керував тими, хто вирішувував, які книги є частиною Святого Письма.
Але якщо з деякими іншими книгами Біблії сталося розділення вже після того, як вони були написані, то Псалми — це окремі твори, які були об’єднані. Деякі значно, значно пізніше, після того, як з’явилися. І тому перед читачем постає складне, але і цікаве завдання — треба зрозуміти і початковий зміст конкретного псалма. Але треба зрозуміти і те, що хотів сказати той, хто ці псалми впорядковував.
Книга Псалмів формувалася стільки ж, скільки формувався весь Старий Заповіт.
В цій книзі є пісня Мойсея і псалми, які були написані після вавилонського полону. Додамо сюди процес впорядкування і канонізації.
Отримуємо дуже цікавий підсумок. Кожен псалом має свою історію і значення, незалежне від інших. Разом з тим, маємо колекцію, в якій послідовність розташування явно тематичне, а не хронологічне.
Коран, наприклад, теж такий собі мусульманський Псалтир. Але там все просто — сури впорядковані по довжині. Спочатку найдовші, в кінці — найкоротші.
Але псалми — там щось більше. До речі, книга Псалмів ділиться на п’ять частин. Гадаю, кожен, хто любить читати Біблію, легко здогадається, чому.
Звичайно, охопити весь розмах такої збірки — складне завдання. Навіть професійний біблеїст, який працюватиме з текстом повний робочий день, ніколи не впорається з цією книгою за три місяці.
Я почав готуватися до цього кварталу два місяці тому.
З радістю повідомляю, що я встиг прочитати перші десять псалмів.
Мені ще є що сказати, але сьогодні я зупинюсь.
Час від часу я буду писати невеличкі роздуми про псалми. Їх мета — не в тому, щоб дати готові уроки. Може, вони будуть частіше заважати вчителям, ніж допомагати. Але, як і будь-яку книгу Біблії, книгу Псалмів потрібно читати з бажанням зрозуміти — що нам говорить біблійний текст. І чим більш ми віримо, що цей текст — одкровення від Бога, тим сильніше повинно бути бажання якомога більше взяти з тексту і якомога менше привнести в нього від себе.
Пропоную невеличке завдання для всіх зацікавлених.
Коли я вчився в автошколі, викладач говорив нам, що водій-ас їде одночасно в трьох автомобілях — у своєму, у тому, що позаду, і в тому, що попереду.
Тому маю до вас пропозицію — кожного разу, коли посібник по Суботній Школі пропонує вам прочитати якийсь псалом — читайте три. Якщо будете уважними, то в “автомобілі” позаду і попереду може виявитися щось цікаве.
Хто шукатиме, той знайде.
Деніс Медведєв
