11 лютого 2024 року університетська бібліотека відкриє свої двері для відвідувачів виставки “125 років Фріденсау”.
Адвентистський університет Фріденсау скоро відзначить своє 125-річчя. Заснований 1899 року як місіонерська та професійна школа, сьогодні він продовжує цю традицію як визнаний державою навчальний заклад під егідою Церкви адвентистів сьомого дня. У школах соціальних наук і теології можна отримати десять ступенів бакалавра гуманітарних наук і магістра гуманітарних наук.
Протягом року у Фріденсау відбудеться низка спеціальних ювілейних заходів, присвячених цій події. Урочисте відкриття відбулося в неділю, 14 січня 2024 року, в університетській бібліотеці. Доктор Йоганнес Гартлапп, найбільший фахівець з історії Фріденсау та церковний історик, який уже багато років співпрацює з навчальним закладом, прочитав кілька фрагментів із “Хроніки Фріденсау”, що наразі все ще перебуває у виробництві та поширенні.
Наступний захід відбудеться в неділю, 11 лютого, о 16:00. Університетська бібліотека відкриє свої двері для відвідувачів виставки “125 років Фріденсау”. Великі виставкові стенди, розділені на десятирічні панелі, покажуть зростання і зміни Фріденсау з моменту його заснування і до наших днів.
Історія Фріденсау
Адвентистський університет Фріденсау є місцем навчання з 1899 року. 19 листопада навчальний заклад, що передував університету, – Школа промисловості та місії – розпочав свою роботу всього із сімома студентами в дуже простих умовах. Школа розташовувалася в старому млині на річці Ілі.
У наступні десять років було побудовано цілий комплекс великих навчальних і житлових будівель, які й сьогодні визначають вигляд університетського містечка. Відповідно до цілісної педагогічної моделі школи було також побудовано санаторій, майстерні та харчову фабрику. Ці об’єкти давали можливість як практичного навчання, так і заробітку. До Першої світової війни можливостями навчання користувалися до 250 осіб на рік.
Під час Першої світової війни військове міністерство розмістило в будівлях військовий госпіталь. Відновити навчання вдалося тільки 1919 року, і в наступні роки воно розширилося завдяки новим курсам: школа домоведення, підготовча школа для медсестер, курси середньої освіти в галузі науки і техніки, а також курси бізнесу та догляду за дітьми. У 1923 році навчальний заклад було перейменовано на місіонерську семінарію Фріденсау. У 1930 році семінарія отримала державну акредитацію від адміністративного чиновника округу Магдебург на курси домоводства та бізнесу.
Нацистський період приніс безліч обмежень, кульмінацією яких стало закриття семінарії під час Другої світової війни. Навчальні корпуси знову використовували для догляду за хворими і пораненими солдатами, спочатку Вермахту, а з 1945 року – Радянської армії.
Завдяки заступництву Ерхарда Хюбенера, міністра-президента Саксонії-Ангальт, радянська військова адміністрація дозволила школі знову відкритися 1947 року. Таким чином, семінарія Фріденсау стала першим і єдиним церковним навчальним закладом, якому було дозволено відновити викладання в радянській окупаційній зоні.
У період існування Німецької Демократичної Республіки (НДР) уряд Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН) дозволив навчання тільки церковних службовців. Крім навчання пасторів, існували річні курси для дияконів. 1981 року високі стандарти та якість навчання призвели до того, що теологічна семінарія Фріденсау отримала нову назву. Два роки потому Генеральна конференція адвентистів сьомого дня акредитувала семінарію як старший коледж. Починаючи з 1980-х років у Фріденсау могли навчатися пасторського служіння студенти з інших соціалістичних країн Східної Європи та Африки.
15 вересня 1990 року за рішенням Ради міністрів НДР духовна семінарія стала університетом, що має державну акредитацію. Пізніше поряд із теологічною школою було створено Школу соціальних наук, яка з 1992 року пропонує дипломні та магістерські курси з теології.
Сьогодні Адвентистський університет Фріденсау, будучи академічно орієнтованим, церковним університетом, надає університетські дипломи. Фріденсау є визнаним місцем для проведення наукових досліджень і співпрацює з навчальними закладами на кількох континентах.
Для отримання додаткової інформації, будь ласка, перейдіть сюди.
Первісну версію цієї статті було опубліковано на сайті Інтер’європейського дивізіону.
За матеріалами ANN
